Михаїл Зощенко

November 20th, 2009 § Comments Off on Михаїл Зощенко § permalink

Михаїл Михайлович Зощенко (рос. Михаил Михайлович Зощенко) – видатний радянський прозаїк та драматург, відомий, перш за все, своїми сатиричними оповіданнями і фельєтонами. Народився 29 липня 1894 року у Санкт-Петербурзі. Батьки – “художник-передвижник”, дворянин, уродженець Полтавської губернії Михаїла Івановича Зощенка (1857—1907) та Єлєни Осіповни Зощенко (Суріної (1875—1920), яка до шлюбу була актрисою. Отримав гімназичну освіту, у 1913 році вступив до Петербурзького університету на юридичний факультет, з якого за рік Зощенка було відраховано за несплату. На той час батько вже помер, і мама залишилася практично без грошей, маючи на руках 8 дітей. На початку першої світової війни виїхав прапорщиком на фронт, був поранений; за хоробрість одержав ордени і Георгіївський хрест. З 1918 року воював добровольцем у Червоній армії. З 1918 по 1921 рік Михайло Зощенко змінив масу занять, про що писав пізніше: «…я змінив десять або дванадцять професій, перш ніж дістатися до своєї теперішньої професії». Серед цього переліку: контролер потягів на залізниці, начальник пошт і телеграфу, комендант Петербурзького головпоштамту, ад’ютант дружини і секретар полкового суду в Архангельску, прикордонник у Кронштадті, агент карного розшуку у Петрограді, інструктор у совгоспі Смоленської губернії, міліціонер у м. Лігово, знову у столиці – швець, конторщик, помічник бухгалтера у Петроградському порті. Одночасно відвідує літературну студію при видавництві «Всемирная литература», якою керував Корнєй Чуковський. Літературний дебют припав на 1922 рік з виходом у світ книжки “Рассказы Назара Ильича господина Синебрюхова”. Сам Зощенко належав до літературної групи «Серапіонові братья». Сатиричні оповідання і фельєтони Зощенка стають неймовірно популярні. Його друкують сатиричні журнали «Мухомор», «Дрезина», «Красный ворон». Уже в 1929-32 рр виходить зібрання його творів в шести томах. Всього ж з 1922 по 1946 рік нараховується 91 видання і перевидання його книг. 1934 року на Першому Всесоюзному з’їзді радянських письменників Зощенка обирають членом правління Спілки письменників. З початком Другої світової був в евакуації в Лахтимди, де працював у сценарній студії «Мосфільму». Весною 1943 р. повертається до Москви, працює членом редколегії журналу «Крокодил». У 1944—1946 рр. багато працював для театрів. У серпні 1946 виходить сумнозвісна постанова Оргбюро ЦК ВКП(б) «Про журнали «Звезда» і «Ленинград», де творчість Зощенка піддається ніщівній критиці. Привід для нападок був своєрідний – дитяче оповідання «Приключения обезьяны» (1945), в якому влада угледіла натяк на те, що в радянській країні мавпи живуть краще за людей. Але наслідки були трагичні –  письменника виключають із Спілки письменників і позбавляють продуктової «робочої картки», його твори забороняють. Протягом наступних семи років, аж до смерті Сталіна, Зощенко займається перекладами – без права підпису перекладених творів, підробляє швецом. У червні 1953 р. Зощенка знову приймають до Спілки письменників. В останні роки життя він працює в журналах «Крокодил» и «Огонек». Втім, несприйняття радянської системи Зощенка не зникає. Після досягнення ним пенсійного віку і до самої смерті Зощенко не отримує пенсію, живе на дачі у Сестрорецьку. Помер 22 липня 1958 року. Влада заборонила похорон письменника на Волковому цвинтарі, прах письменника покоїться на кладовищі в Сестрорецьку (Ленінградська область).

» Read the rest of this entry «

Where am I?

You are currently viewing the archives for November, 2009 at bio.