Салман Рушді

January 8th, 2010 § Comments Off on Салман Рушді § permalink

Салман Рушді (англ. Sir Ahmed Salman Rushdie) — британський письменник, критик, публіцист індійського походження, президент американського ПЕН-центру, президент і засновник Міжнародного парламенту письменників, творець ряду всесвітньо відомих творів.
Народився 19 червня 1947 року в Бомбеї (нині Мумбаї, штат Махараштра, Індія). Його батько, Аніс Рушді, був успішним підприємцем, випускником Кембриджа. У будинку сповідали мусульманство, але батьки Салмана не афішували своїх релігійних переконань. Салман Рушді – старший з чотирьох дітей і єдиний син в сім’ї.
Салман Рушді здобув хорошу освіту: спочатку його віддали до комерційної школи в Бомбеї, потім відправили до Великобританії в престижний інтернат Регбі (Rugby School). У 1964 році, під час індо-пакистанського конфлікту, сім’я Рушді, як і багато інших індійських мусульман, переїхали до Пакистану і оселилася в Карачі. За наполяганням батька Салман Рушді поступив в Кінгз-коледж Кембриджського університету (King’s College, Cambridge), де вивчав історію і англійську літературу. Тут він брав участь в Кембриджській театральній трупі.
Отримавши диплом, Рушді знов відправився до Пакистану і влаштувався на телебачення, але згодом повернувся до Великобританії, де став працювати копірайтером в крупному лондонському рекламному агентстві Ogilvy & Mather. У 1964 році Рушді отримав британське підданство і відтоді постійно живе у Великобританії.
Перший роман Рушді – “Гримус” (“Grimus”), опублікований в 1975 році, не був відмічений критиками і не мав комерційного успіху. Але за шість років – у 1981 році – з’явилася його друга книга – “Діти півночі” (“Midnight’s Children”), що нарешті принесла письменникові популярність. За цю велику сімейну хроніку ХХ століття (у основі сюжету лежить історія індійської сім’ї) Рушді був удостоєний безлічі нагород, зокрема Букеровської премії (Booker Prize for Fiction, 1981), премії Джеймса Тейта Блека (James Tait Black Memorial Prize for fiction, 1981), літературної премії Асоціації викладачів англійської мови (English-Speaking Union Award, 1981). У 1993 році за “Детей” Рушді отримало премію “Букер Букерів” – нагороду за кращий роман, що коли-небудь отримував Букера.
1989 року вийшов найскандальніший роман Рушді – “Сатанинські вірші” (“The Satanic Verses”). Саме за нього прихильники ісламу оголосили роман Рушді віровідступницьким і блюзнірським. Власті Індії, Судану, Єгипту, Саудівської Аравії і багатьох інших мусульманських країн заборонили видавати книги людини, що образила їх віру.
14 лютого 1989 року духовний лідер Ірану аятолла Хомейні видав релігійний едикт – фетву, в якій назвав вбивство Рушді богоугодною справою. За голову письменника різні радикальні ісламські організації призначали нагороди, їх величина доходила до 2,8 мільйонів доларів. Більш того, переслідуванням піддавалися всі, хто брався видавати або продавати роман. Від рук релігійних екстремістів загинув перекладач “Сатанинських віршів” на японську мову, були поранені італійський перекладач і норвезький видавець. У Англії були підірвані бомби у магазина фірми “Penguin Books”, де книга була виставлена на продаж. У березні 1989 року фетва привела до розриву дипломатичних відносин між Великобританією і Іраном.
Не зважаючи на небезпеку, редактори і критики американського видання USA Today включили “Сатанинські вірші” в список з 25 книг, які більше всього вплинули на читачів і видавничий бізнес в останню чверть XX століття.
Загроза замаху змусила Рушді довгий час ховатися: він таємно переїздив з однієї конспіративної квартири на іншу, і його цілу добу охороняла поліція.
У вересні 1998 року британський уряд відновив дипломатичні відносини з Іраном, розірвані раніше через фетву аятолли Хомейні. Не зважаючи на те, що фетва залишалася в силі (аятолла Хомейні помер, не відмінивши її), Рушді знову став з’являтися на публіці. Він навіть знявся в епізоді кінофільму “Щоденник Бриджіт Джонс” (“Bridget Jones’s Diary”, 2001), зігравши самого себе. Рушді зміг знов відвідувати і країни Сходу. Але візит в Делі все одно зажадав від нього ретельного маскування.
7 серпня 2005 року в газеті The Washington Post була надрукована стаття Рушді “Час для реформування ісламу” (“The Right Time for An Islamic Reformation”). У публікації письменник пропонував мусульманам відноситися до релігії з історичної точки зору, усвідомити, що вона заснована на легендах, а не на реальності. Він закликав до терпимості і неупередженості, які, на його думку, спричинять за собою мир.
Чергову хвилю незадоволеності в Пакистані, Ірані і Індії викликало присудження Рушді лицарського титулу. 16 червня 2007 року з нагоди дня народження королеви Єлизавети II “за служіння літературі” Салман Рушді був посв’ячений в лицарі Британської Імперії.
У Ірані і Пакистані почалися безлади, пов’язані з нагородженням письменника: у пакистанському місті Мултан сотні чоловік спалили чучело британської королеви і Рушді, вимагаючи судити його за ісламськими законами. За голову Рушді знов було призначено винагороду. Тегеранське радикальне угрупування “Організація за увічнення мучеників мусульманського світу” запропонувала за вбивство Рушді 150 тисяч доларів.
Через два тижні після скандалу з приводу присудження Рушді титулу його четверта дружина Падма Лакшмі, актриса, модель і телеведуча індійського походження, подала на розлучення.
Салман Рушді є президентом американського ПЕН-центру. Також він є президентом і засновником Міжнародного парламенту письменників (International Parliament of Writers).

» Read the rest of this entry «

Where am I?

You are currently viewing the archives for January, 2010 at bio.