Ніколай Нікольський

August 25th, 2010 § Comments Off on Ніколай Нікольський § permalink

Ніколай Міхайлович Нікольський (рос. Николай Михайлович Никольский) – російський і радянський історик, східнознавець, біблеїст, автор рабіт з історії релігії, історії Давнього Сходу, філолог, спеціаліст з семітських мов та клінопису. Академік Академії наук Білоруської РСР, член-кореспондент АН СРСР.

Народився 13 листопада 1877 року у Москві, у родині східнозавця, засновника радянської ассірології Міхаїла Васильовича Нікольського.

По закінченню 1900 року історико-філологічного факультету Московського університету певний час викладав у Нижньому Новгороді в гімназії. Після Жовтневої революції читав лекції у Соціалістичній академії суспільних наук, з 1918 року – у Смоленському унівеситеті, ректором якого він був з 1919 по 1921 рр.

1921 року переїжджає до Мінську, де стає професором Білоруського державного університету, згодом – деканом педагогічного факультету, а з 1929 року починає працювати в системі АН БРСР.

1931 року його обирають членом Академії. З 1937 Нікольський очолює Інститут історії АН БРСР.

Під час Другої світової Нікольський не встигає евакуюватися з Мінську. Певний час залишається на окупованій території, але невдовзі Нікольського з родиною перевозять у партизанську зону і потім до Москви. Навіть у ці незручні для роботи часи Нікольський продовжує працювати і пише кілька наукових робіт.

1946 року Нікольського обрано членом-кореспондентом АН СРСР, 1947 він стає депутатом Верховної Ради БРСР.

Незважаючи на досить успішну кар’єру в радянській науці, погляди Нікольського ніколи повністю не співпадали з панівною радянською історіографією. Зокрема, Нікольський не розділяв постулати теорії наукового комунізму щодо зміни суспільно-політичних формацій. У дискусіях щодо азіатського способу виробництва (1925—1931) позиції, яких дотримувався Нікольский, було визнано помилковими. У радянській науці цей факт часто коментується так: «азиатчики были разгромлены». Помилковість своїх поглядів ніби визнав і сам Нікольський. Втім, ніяких репресій щодо нього не було, більше того, він продовжував друкувати свої труди, не вносячи ніяких змін.

Як один з провідних східнознавців Нікольський був автором більшості статей на тему Біблії й іудаїзму у першому виданні Великої радянської енциклопедії, в яких також продемонстрував своє власне бачення історії без прив’язки до наукового комунізму.

Треба зауважити, що своїх поглядів на генезис суспільно-політичних процесів Нікольських не зрадив до кінця життя, не зважаючи ні на яку політичну кон’юнктуру, що особливо яскраво видно в його роботах з історії Сходу. Приміривши шаблони до історії Давнього Сходу, Нікольський робить висновок, що, зокрема, Вавілон вже проходив відомі суспільно-політичні формації. І хоча прямо слово “імперіалізм” Нікольський не вживає, використання таких категорій як «банківський капітал», «фінансова олігархії» і, звісно, боротьба політичних сил за переділ світу – все це підводить читача до розуміння ідеї Нікольського, що вавілонський капіталізм набув суттєвих ознак імперіалізму в останні роки свого розвитку.

Помер Нікольський 19 листопаду 1959 року у Мінську.

» Read the rest of this entry «

Where am I?

You are currently viewing the archives for August, 2010 at bio.