Владімір Набоков

November 25th, 2010 § Comments Off on Владімір Набоков § permalink

Владімір Владімірович Набоков (рос. Владимир Владимирович Набоков, англ. Vladimir Nabokov) — видатний російський і американський (писав англійською мовою з 1940) письменник.

Народився 10 (22) квітня 1899 року в аристократичній сім’ї відомого російського політика Володимира Дмитровича Набокова. У сімейному колі Набокових використовувалися три мови: російська, англійська та французька — таким чином, майбутній письменник досконало розмовляв трьома мовами з раннього дитинства. За власними словами, він навчився читати англійською раніше, ніж російською. Перші роки життя Набокова пройшли у комфорті і достатку в будинку Набокових на Великій Морській в Петербурзі і в їхньому заміському маєтку Батово (під Гатчиною).

Навчався у Тенішевськім училищі у Петербурзі, де незадовго до цього вчився Осип Мандельштам. Література і ентомологія стають двома основними захопленнями Набокова. Незадовго до революції на власні гроші Набоков видає збірку своїх віршів.

Революція 1917 року змусила Набокових перебратися до Криму, згодом, 1919-го року, емігрувати з Росії. Деякі з сімейних коштовностей вдалося вивезти з собою, і на ці гроші сім’я Набокових жила в Берліні, тоді як Владимир здобував освіту в Кембріджі, де він продовжує писати російські вірші і перекладає російською мовою «Алісу в Країні Див» Л. Керрола.

З 1922 року Набоков стає частиною російської діаспори в Берліні, заробляючи на життя уроками англійської мови. У берлінських газетах і видавництвах, організованих російськими емігрантами, друкуються оповідання Набокова. У 1927-му році Набоков одружується на Вері Слонім і завершує свій перший роман — «Машенька». Після чого до 1937 року створює 8 романів російською мовою, безперервно ускладнюючи свій авторський стиль і все сміливіше експериментуючи з формою. Романи Набокова, що не друкувалися у СРСР, мали успіх у західної еміграції, і нині вважаються шедеврами російської літератури («Захист Лужіна», «Дар», «Запрошення на страту»).

Прихід фашистів до влади у Німеччині в кінці 30-х років поклав кінець російській діаспорі в Берліні. Життя Набокова з дружиною-єврейкою в Німеччині стало неможливим, і сім’я Набокових переїздить до Парижа, а з початком Другої світової війни емігрує в США. Із зникненням російської діаспори в Європі Набоков остаточно втратив свого російськомовного читача, і єдиною можливістю продовжити творчість був перехід на англійську мову. Свій перший роман англійською мовою («Справжнє життя Себастьяна Найта») Набоков пише ще в Європі, незадовго до від’їзду в США, з 1937 року і до кінця своїх днів Набоков не написав російською мовою жодного романа (якщо не рахувати автобіографію «Інші береги» і авторський переклад «Лоліти» російською).

У Америці з 1940-го до 1958 року Набоков заробляє на життя читанням лекцій з російської і світової літератури в американських університетах. Його перші англомовні романи («Справжнє життя Себаст’яна Найта», «Bend Sinister», «Пнін»), не дивлячись на свої художні переваги, не мали комерційного успіху. У цей період Набоков близько сходиться з Енгусом Вілсоном та іншими літературознавцями, продовжує професійно займатися ентомологією. Подорожуючи під час відпусток по Сполучених Штатах, Набоков працює над романом «Лоліта», тема якого була немислимою для свого часу, унаслідок чого навіть на публікацію романа у письменника залишалося мало надій. Проте роман було опубліковано – спочатку в Європі, потім в Америці – і він швидко приніс його авторові світову славу і фінансовий добробут.

Набоков повертається до Європи і з 1960 живе в Монтре, Швейцарія, де створює свої останні романи, найбільш відомі з яких, — «Бліде полум’я» і «Ада».

Помер 2 липня 1977 у м. Монтре Швейцарія.

» Read the rest of this entry «

Where am I?

You are currently viewing the archives for November, 2010 at bio.