Андрєй Платонов

July 30th, 2009 Comments Off on Андрєй Платонов

Андрєй Платонович Платонов (рос. Андрей Платонович Платонов, справжнє прізвище – Климентов) — російський та радянський письменник, один з найбільш своєрідних за стилем літераторів ХХ століття.

Народився 28 серпня 1899 року у Воронежі в родині слюсаря залізниці. Вчився у церковно-приходській школі, згодом у міському вчилищі. З 15 років (за деякими данними з 13) почав працювати, щоб матеріально підтримати родину.
Брав участь у громадянській війні як фронтовий кореспондент.

Почав писати вірші ще з дитинства. З 1919 року у періодичній пресі виходить кілька творів Платонов – переважно, вірші, публіцистика та критика. 1920 року бере псевдоним Платонов.
1920 року Платонов вступає в РКП(б), але за рік подає заяву про вихід з партії.
В автобіографії 1924 року Платонов пише: «Будучи техником, я не мог уже заниматься созерцательным делом – литературой». Того ж року він закінчує Політехнікум, працює меліоратором, електротехніком. 1926 року Платонов залишає роботу в Наркомземі і знову повертається до літератури. Пише перші прозаїчні твори – «Епифанские шлюзы», «Эфирный тракт», «Город Градов». Поступово схвальне ставлення Платонова до революційних змін змінюється до їхнього повного несприйняття. Подальша творчість Платонова незмінно викликають шквал критики. Нарешті 1931 року виходить твір «Впрок» з ніщивною післямовою Фадєєва. До критики долучається і особисто Сталін, за кілька років Платонова перестають взагалі друкувати. Останнью виходить в світ 1937 року повість «Река Потудань».
Під час Другої світової, нібито з особистого дозволу Сталіна, Платонова, який працював на той час фронтовим кореспондентом «Красной Звезды», дають можливість повернутися в літературу. Втім це повернення тривало недовго. Наприкінці 1946 року виходить оповідання Платонова «Возвращение» («Семья Иванова»), і вже наступного року розгортається нова кампанія проти письменника. Його звинувачують у нападках на радянську владу і брехні, а твори Платонова знову перестають друкувати. Повернення творчості Платонова сталося вже лише з початком перебудови.
Позбавлений можливості заробляти літературою, Платонов займається обробкою казок народів СРСР.
Помер 5 січня 1951 року у Москві від туберкульозу.

Твори

Антисексус, 1926
Город Градов, 1926
Епифанские шлюзы, 1927
Сокровенный человек, 1928
Корова
Чевенгур (у першій редакції — Строители страны), 1926-1929
Государственный житель, 1929
Усомнившийся Макар, 1929
Происхождение мастера, 1929
Котлован, 1930
Впрок, 1931
Счастливая Москва, 1931—1932
Ювенильное море, 1934
Джан, 1935
Река Потудань, 1937
Броня, 1942
Одухотворенные люди, 1942
Смерти нет!, 1943
Афродита, 1944
Мусорный ветер
Фро
Луговые мастера
Семён
Неодушевлённый враг
Взыскание погибших
Московская скрипка
Андрей Платонович Платонов. Душа человека — неприличное животное (Фельетон о стервецах)
В прекрасном и яростном мире
Морока
Очередной
Серёга и я
Волчёк
Волы
Деревянное растение
Голубая глубина
Драматические произведения
Пересказ русских народных сказок
Пересказ башкирских народных сказок
Высокое напряжение
Пушкин в лицее
Цветок на земле
Еще мама

На bookworm!

Tagged , ,

Comments are closed.

What's this?

You are currently reading Андрєй Платонов at bio.

meta