Франц Кафка

February 10th, 2012 Comments Off on Франц Кафка

Франц Кафка (нім. Franz Kafka) – видатний німецькомовний письменник ХХ століття, більшість творів якого вийшло друком посмертно.

Народився 3 липня 1883 року в єврейській сім’ї у Празі (на той час Австро-Угорська імперія). Батько — Герман (Гених) Кафка (1852—1931) родом з чеськомовної єврейської громади, з 1882 р. займався торгівлею галантерейними товарами. Мати — Юлія Кафка (у дивоцтві – Леві, 1856—1934) — віддавала перевагу німецькій мові. Прізвище «Кафка» чеського походження. «Kavka» чеською означає «галка». Сам Кафка писав німецькою, хоча добре знав й чеську. Розмовляв він і французькою мовою. Незважаючи на своє єврейське походження, Кафка не володів ідишем і почав виявляти цікавість до традиційної єврейської культури тільки в двадцятирічному віці під впливом театральних труп, що гастролювали в Празі.

Крім Франца, у родині було ще п’ятеро дітей. Два молодші брати Франца померли, не досягши і дворічного віку. Самому Францу тоді ще не виповнилося й 6 років. Сестри — Еллі, Валлі та Оттла — загинули під час Другої світової війни в нацистських концентраційних таборах у Польші.

З 1889 по 1893 рр. Кафка відвідував початкову школу, пізніше — гімназію, яку закінчив 1901 року. Поступив до Празький Університет Карлов, де отримав ступінь доктора права (керівником роботи Кафки над дисертацією був професор Альфред Вебер). По закінченню університету Франц влаштувався на службу до страхового відомства, де й пропрацював на скромних посадах до передчасного — через хворобу — виходу на пенсію 1922 року. Робота для письменника була заняттям другорядним та обтяжливим: у своїх щоденниках та листах він пише про ненавистт до свого начальника, товаришів по службі та клієнтів. На першому місці для нього завжди була література, що «виправдовувала все його існування». Серед чотирьох людей, який письменник, «не претендуючи зрівнятися з ними у силі і розумі», відчував «своїми кревними братами», були Гюстав Флобер, Франц Грільпарцер, Фьодор Достоєвський та Генріх фон Клейст.

Аскетизм, невпевненість в собі, самоосуд та хворобливе сприйняття навколишнього світу — всі ці якості письменника добре задокументовані в його листах та щоденниках, а надто у «Листі батькові». Стосунки Кафки зі своїм деспотичним батьком є важливою складовою його творчості.

Через ранній розрив з батьками Кафка був вимушений вести дуже скромний спосіб життя, що наклало відбиток на його ставлення до Праги та її мешканців. 1917 року у Кафки було діагностовано туберкульоз. Хронічні хвороби дуже дошкуляли йому; окрім туберкульозу, він страждав на мігрені, часті запаморочення, запори, імпотенцію. Він намагався протидіяти всьому цьому натуропатичними засобами, такими як вегетаріанська дієта, регулярна гімнастика та вживання великої кількості непастеризованого коров’ячого молока.

Ще школярем Франц брав активну участь в організації літературних зустрічей, докладав зусилля до організації та просування театральних вистав. На оточуючих Кафка справляв враження своєю хлоп’ячою, акуратною, суворою зовнішністю, спокійною та незворушною поведінкою, а також своїм розумом і незвичайним почуттям гумору.

У період з 1912-го по 1917-й роки він залицявся до берлінської дівчини Феліції Бауер, з якою двічі був заручений і двічі розривав заручини (наслідком цих стосунків стало написання роману «Процес»). Спілкуючись з нею головним чином через листи, Кафка створив її образ, що ніяк не відповідав дійсності. І справді вони були дуже різними людьми, що кидається в очі сторонній людині з їх листування. Другою нареченою Кафки стала Юлія Вохрицек, але заручини з нею незабаром також були розірвані. На початку 1920-х років Франц мав любовні стосунки із заміжньою чеською журналісткою, письменницею та перекладачкою Міленою Есенською. У 1923 році Кафка, разом з дев’ятнадцятирічною Дорою Дімант на декілька місяців переїхав до Берліну в надії віддалитися від впливу сім’ї та сконцентруватися на письменництві; згодом він повертається до Праги. Здоров’я в цей час погіршувалося, і 3 червня 1924 року Кафка помер в санаторії під Віднем, ймовірно, від виснаження. Поховано Франца Кафку було 11 червня 1924 на Новому єврейському цвинтарі в районі Страшніце у Празі в спільній сімейній могилі.

За життя було опубліковано всього декілька коротких оповідань Кафки. Вони майже не привернули до себе уваги. Про масштаб письменницького таланту критика й читачі дізналися вже після смерті письменника, коли, незважаючи на його заповіт з вимогою знищити всі твори (крім кількох примірників, які володарі рукописів могли залишити собі для власних потреб, але за жодних обставин не друкувати), Макс Брод, друг і літературний агент, надрукував ті твори Кафки, які були у його розпорядженні. А от Дора Дімант підкорилася волі свого коханця і таки знищила рукописи, якими вона володіла, – втім також, на щастя, не всі. Всім, що ми знаємо про Кафку письменника, його надзвичайний вплив на літературу ХХ століття ми маємо завдячувати його душоприказникам, які пішли проти волі померлого.

Твори

Романи

Процес (Der Prozeß, 1925)
За́мок (Das Schloß, 1926)
Америка (Amerika, 1927)

Новели та оповідання

Опис однієї боротьби (Beschreibung eines Kampfes, 1904—1905)
Весілля в селі (Hochzeitsvorbereitungen auf dem Lande, 1906—1907)
Вирок (Das Urteil, 22-23 вересня 1912)
Перевтілення (Die Verwandlung, 1912)
У виправній колонії (In der Strafkolonie, 1914)
Шкільний вчитель (Der Dorfschullehrer or Der Riesenmaulwurf, 1914—1915)
Брюмфельд, старий холостяк (Blumfeld, ein älterer Junggeselle, 1915)
Сторож склепу (Der Gruftwächter, 1916—1917)
Сільський доктор (Ein Landarzt, 1917)
Мисливець Гракх (Der Jäger Gracchus, 1917)
Як будували китайську стіну (Beim Bau der Chinesischen Mauer, 1917)
Голодар (Ein Hungerkünstle, 1922)
Дослідження одного собаки (Forschungen eines Hundes, 1922)
Маленька жінка (Eine kleine Frau, 1923)
Нора (Der Bau, 1923—1924)
Співачка Жозефіна, або Мишачий народ (Josephine, die Sängerin, oder Das Volk der Mäuse, 1924)

На bookworm!

Tagged , ,

Comments are closed.

What's this?

You are currently reading Франц Кафка at bio.

meta