Лєв Гумільов

October 20th, 2010 Comments Off on Лєв Гумільов

Лєв Ніколайович Гумільов (рос. Лев Николаевич Гумилев) — російський географ, тюрколог і історик-етнолог, доктор історичних і географічних наук, поет, перекладач з перської мови. Засновник пасіонарної теорії етногенезу.
Народився у Царському Селі 1 жовтня 1912 року. Син російських поетів Миколи Гумільова і Анни Ахматової. У дитинстві виховувався у бабусі в маєтку Слепнєво Бежецького повіту Тверської губернії.

З 1917 до 1929 мешкав у місті Бежецьк. З 1930 р. – у Ленінграді. У 1930—1934 годах працював в експедиціях в Саянах, на Памірі й в Криму. З 1934 навчається на історичному факультеті Ленінградського університету. У 1935 році виключений з університету та заарештований, та за кілька днів звільнений. У 1937 р. відновлено в ЛДУ.

У 1938 році заарештований як студент ЛДУ і засуджений на п’ять років. Термін відбував в Норильлазі, працюючи техніком-геологом у мідно-нікелевій шахті, по закінченню терміну його було залишено в Норильську без права виїзду. Восени 1944 року добровільно вступив у лави Червоної армії, воював рядовим у зенітно-артилерійському полку на Першому Білоруському фронті, пройшовши всю війну до Берлину.

У 1945 році демобілізований, відновлений в ЛДУ, який закінчив на початку 1946 і вступив до аспірантури Ленінградського відділення Інститута сходознавства АН СРСР, звідки виключений з мотивуванням «у зв’язку з невідповідністю філологічної підготовки при виборі фаху».

28 грудня 1948 року захистив в ЛДУ дисертацію кандидата історичних наук, прийнятий на посаду науковим співробітником у Музей етнографії народів СРСР.

7 листопада 1949 року Гумільова було знову заарештовано і засуджено Особливою нарадою на 10 років, які він відбував спочатку у таборі окремого призначення в Чурбай-Нура біля Караганди, згодом у таборі біля Междуреченська в Кемеровській області, в Саянах. 11 травня 1956 р. реабілітований за відсутністю складу злочину.

З 1956 р. працював бібліотекарем в Ермітажі. У 1961 р. захистив докторську дисертацію з історії («Давні тюрки»), а 1974 р. докторську дисертацію з географії («Етногенез і біосфера Землі»). 21 травня 1976 року Гумільову було відмовлено у присудженні другого ступеню Доктора географічних наук. До виходу на пенсію у 1986 працював у науково-дослідницькому інституті географії при Ленінградському державному університеті.

Лєв Гумільов запропонував комплекс оригінальних методів вивчення етногенезу, сенс якого у паралельному вивченні історичних данних клімату, геології і географії, археологічних і культурних джерел. Базою його дослідництва була оригінальна пасіонарна теорія етногенезу, за допомогою якої він намагався обґрунтувати закономірності історичного процесу.

У власних дослідженнях Л. М. Гумільов дотримувався ідей близьких євразійству. Зокрема, масштаби монголо-татарського іга він вважав значно перебільшеними. На його думку, русько-монгольські відносини грунтувались, скоріш, на симбіозі, а серйозні зіткнення були пов’язані, переважно, з ординськими мусульманами, радикальнішими, ніж інші монголи. Китай в нього постає не миролюбним захисником цивілізації, що воює із загарбниками, а хижим агресором. Те саме, на думку Гумільова, стосувалося і Європи: критика європоцентризму посідає у його працях провідне місце. Руських (до XIV в.) і сучасних росіян вважає різними етносами.

З практичних досягнень Гумільова варто зазначити «відкриття Хазарії». Саме Гумільову першим умотивував й надав археологічні підтвердження місцезнаходження основних міст Хазарського каганату: Ітіля і Семендера, чиє розташування до того часу залишалося невідомим науці.

Теорії Гумільова часто не розділялися науковою спільнотою.

Помер 15 червня 1992 року в Санкт-Петербурзі.

У серпні 2005 року у Казані «у зв’язку з днями Санкт-Петербурга та святкуванням тисячоліття міста Казань» Льву Гумільову встановлено пам’ятник. За особистою ініціативою президента Казахстану Н. Назарбаєва 1996 р. в Астані ім’ям Гумільова названо один з провідних вузів країни – Євразійський Національний університет. У 2002 році у стінах університету створено кабінет-музей Л. М. Гумільова.

Твори

История народа хунну, 1960
Открытие Хазарии, 1966
Волшебные папиросы. Зимняя сказка, 1966
Древние тюрки, 1967
В поисках вымышленного царства, 1970
Хунну. Троецарствие в Китае. Хунны в Китае, 1974
Этногенез и биосфера Земли, 1979
Древняя Русь и Великая степь, 1989
Тысячелетие вокруг Каспия, 1990
От Руси до России, 1992
Конец и вновь начало, 1992
Черная легенда
Древний Тибет
Синхрония. Опыт описания исторического времени
Из истории Евразии

На bookworm!

Tagged ,

Comments are closed.

What's this?

You are currently reading Лєв Гумільов at bio.

meta