Михаїл Зощенко

November 20th, 2009 Comments Off on Михаїл Зощенко

Михаїл Михайлович Зощенко (рос. Михаил Михайлович Зощенко) – видатний радянський прозаїк та драматург, відомий, перш за все, своїми сатиричними оповіданнями і фельєтонами. Народився 29 липня 1894 року у Санкт-Петербурзі. Батьки – “художник-передвижник”, дворянин, уродженець Полтавської губернії Михаїла Івановича Зощенка (1857—1907) та Єлєни Осіповни Зощенко (Суріної (1875—1920), яка до шлюбу була актрисою. Отримав гімназичну освіту, у 1913 році вступив до Петербурзького університету на юридичний факультет, з якого за рік Зощенка було відраховано за несплату. На той час батько вже помер, і мама залишилася практично без грошей, маючи на руках 8 дітей. На початку першої світової війни виїхав прапорщиком на фронт, був поранений; за хоробрість одержав ордени і Георгіївський хрест. З 1918 року воював добровольцем у Червоній армії. З 1918 по 1921 рік Михайло Зощенко змінив масу занять, про що писав пізніше: «…я змінив десять або дванадцять професій, перш ніж дістатися до своєї теперішньої професії». Серед цього переліку: контролер потягів на залізниці, начальник пошт і телеграфу, комендант Петербурзького головпоштамту, ад’ютант дружини і секретар полкового суду в Архангельску, прикордонник у Кронштадті, агент карного розшуку у Петрограді, інструктор у совгоспі Смоленської губернії, міліціонер у м. Лігово, знову у столиці – швець, конторщик, помічник бухгалтера у Петроградському порті. Одночасно відвідує літературну студію при видавництві «Всемирная литература», якою керував Корнєй Чуковський. Літературний дебют припав на 1922 рік з виходом у світ книжки “Рассказы Назара Ильича господина Синебрюхова”. Сам Зощенко належав до літературної групи «Серапіонові братья». Сатиричні оповідання і фельєтони Зощенка стають неймовірно популярні. Його друкують сатиричні журнали «Мухомор», «Дрезина», «Красный ворон». Уже в 1929-32 рр виходить зібрання його творів в шести томах. Всього ж з 1922 по 1946 рік нараховується 91 видання і перевидання його книг. 1934 року на Першому Всесоюзному з’їзді радянських письменників Зощенка обирають членом правління Спілки письменників. З початком Другої світової був в евакуації в Лахтимди, де працював у сценарній студії «Мосфільму». Весною 1943 р. повертається до Москви, працює членом редколегії журналу «Крокодил». У 1944—1946 рр. багато працював для театрів. У серпні 1946 виходить сумнозвісна постанова Оргбюро ЦК ВКП(б) «Про журнали «Звезда» і «Ленинград», де творчість Зощенка піддається ніщівній критиці. Привід для нападок був своєрідний – дитяче оповідання «Приключения обезьяны» (1945), в якому влада угледіла натяк на те, що в радянській країні мавпи живуть краще за людей. Але наслідки були трагичні –  письменника виключають із Спілки письменників і позбавляють продуктової «робочої картки», його твори забороняють. Протягом наступних семи років, аж до смерті Сталіна, Зощенко займається перекладами – без права підпису перекладених творів, підробляє швецом. У червні 1953 р. Зощенка знову приймають до Спілки письменників. В останні роки життя він працює в журналах «Крокодил» и «Огонек». Втім, несприйняття радянської системи Зощенка не зникає. Після досягнення ним пенсійного віку і до самої смерті Зощенко не отримує пенсію, живе на дачі у Сестрорецьку. Помер 22 липня 1958 року. Влада заборонила похорон письменника на Волковому цвинтарі, прах письменника покоїться на кладовищі в Сестрорецьку (Ленінградська область).

Твори

Збірки оповідань

Рассказы Назара Ильича, господина Синебрюхова (1921–1922) Юмористические рассказы (1923) Веселая жизнь (1924) Уважаемые граждане (1926) О чем пел соловей (1927) Нервные люди (1928)

Повісті

Мишель Синягин (1930) Возвращенная молодость (1933) Голубая книга (1934—1935) Керенский (1937) Черный принц (1937) Талисман. Шестая повесть Белкина (1937) Возмездие (1938) Тарас Шевченко (1939) Перед восходом солнца (ч. 1, 1943; ч. 2, під назвою «Повесть о разуме», опубликована у 1972)

П’єси

Уважаемый товарищ (1930) Преступление и наказание (1933) Опавшие листья (1941) Под липами Берлина (спільно з Є. Шварцем, 1941) Солдатское счастье (1942) Пусть неудачник плачет (1943) Парусиновый портфель (1944) Очень приятно (1945)

На bookworm!

Tagged ,

Comments are closed.

What's this?

You are currently reading Михаїл Зощенко at bio.

meta