Роберт Вальзер

May 23rd, 2011 Comments Off on Роберт Вальзер

Роберт Отто Вальзер (нім. Robert Otto Walser) – швейцарський німецькомовний поет і прозаїк.

Народився 15 квітня 1878 року у м. Бьєнн, Швейцарія у багатодітній родині. Молоді роки пройшли у рідном місці, як знаходилося на кордоні між німецько- та франкомовними кантонами, тому Вальзер вільно володів обома мовами.
З дитинства захоплювався театром, особливо п’єсама Шіллера. У 14 років був вимушений школу – родина не могла оплатити навчання, у 17 – батьківський будинок. Вів кочеве життя, отримуючи тимчасову роботу слуги, секретаря адвокатської контори, клерка страхової компанії, продавця у книгарні у Берні, Базелі, Штутгарті, Цюриху.
Літературний дебют відбувся 1898 року на сторінках бернської газети «Der Bund», яка надрукувала його вірші. Пізніше зближується з модерністським журналом «Die Insel», навколо якого об’єднуються Гофмансталь, Ведекінд, Метерлінк, Рільке, Стріндберг. Саме цей журнал опублікував значну кількість оповідань та віршів Вальзера.
1904 року виходить перший роман Вальзера – «Шкільні твори Франца Кохера». Його творчість привернула увагу К.Моргенштерна, К.Тухольського, Р.Музиля, Г.Гессе, Ф.Кафки, Т.Манна та інших видатних німецькомовних письменників епохи, схвальні оцінки його твори отримують від В. Беньяміна, Е. Каннеті, але широкого визнання так і не отримують.
З 1905 року переїжджає до брата у Берлін, де знайомиться з художниками Сецессіону, видавцем Бруно Кассірером.
1913 року повертається до Швейцарії, живе у Бьєнні, згодом – у Берні, багато пише для газет і журналів, багато подорожує пішки.
Родина Вальзерів мала досить значну історію душевних негараздів. 1916 року у психіатричній лікарні помирає його брат Ернст, 1919 – кінчає життя самогубством інший брат, Герман.
1929 року в самого Роберта частішають слухові галюцинації і напади тривоги. За наполяганням сестри його поміщають у психіатричну лікарню Вальдау, де раніше лікували його брата Ернста. У лікарні Роберт продовжує писати, перейшовши на мікрограматичне письмо (його записи було розшифровано уже після смерті).
Лише після примусового переводу до психіатричної лікарні у Херізау 1933 року Роберт пориває з літературою. З 1936 року у лікарні його починає відвідувати письменник і журналіст Карл Зееліг, який стає постійним супутником у піших прогулянках, співрозмовником і згодом – хранителем літературної спадщини.
25 грудня 1956 року напередодні Різдва після однієї з таких прогулянок з Зеелігом Роберта Вальзера знайшли мертвим на засніженому полі під Харізау. Лікарі встановили діагноз інфаркт.
Твори Вальзера було неодноразово екранізовано у 70-ті роки, у тому числі засобами анімаційного кіно.
Оригінальність прози Вальзера зіграла з ним злий жарт. Ніхто до пуття не міг визначити, як назвати те, що він пише. Це були і не оповідання чи новели у звичному розумінні. Фабула була часто відсутня, а якщо і проглядалася, то автор міг обірвати оповідь у будь-який момент, заявивши, що далі йому продовжувати немає бажання, змінити тему чи почати обговорювати щойно написане. Вальзера важко було віднести до якогось з панівних літературних течій того часу – ані до натуралізму, ані до неоромантизму, ані до експресіонізму. Напевно, він зміг би знайти розуміння у деяких авторів наступного покоління – наприклад, у Хармса, але зустрітися з такими авторами йому не судилося.

Твори

Романи

Шкільні твори Франца Кохера (Fritz Kochers Aufsätze, 1904)
Діти родини Таннер (Geschwister Tanner, 1907)
Помічник (Der Gehülfe, 1908)
Якоб фон Гунтен (Jacob von Gunten, 1909)
Розбійник (Der Räuber, 1925)

Збірки оповідань

Шкільні твори (Aufsätze, 1913)
Мініатюри (Kleine Dichtungen, 1914)
Оповідання (Geschichten, 1914)
Прогулянка (Der Spaziergang, 1917)
Прозаїчні композиції (Prosastücke, 1917)
Мала проза (Kleine Prosa, 1917)
Життя поета (Poetenleben, 1917)
На озерах (Seeland, 1919)
Троянда (Die Rose, 1925)

На bookworm!

Tagged ,

Comments are closed.

What's this?

You are currently reading Роберт Вальзер at bio.

meta