Кендзі Міядзава

November 8th, 2010 § Comments Off on Кендзі Міядзава § permalink

Кендзі Міядзава (яп. 宮沢賢治) – видатний японський поет, прозаїк.
Народився 27 серпня 1896 року в селищі Ханамакі, префектура Івате у заможній і набожній буддистській родині. Кендзі був найстаршою з п’яти дітей у родині.
Вірний адепт буддистської школи «Дзьодо» – досить мирського напрямку у буддизмі, який навіть ченцям не заборонялося мати родини, їсти м’ясо тощо – батько Кендзі був лихварем. І з дитинства на очах Кендзі розгорталися великі трагедії маленьких людей, які приносили своє останнє майно до ломбарду батька заради шматка хлібу. У свідомості хлопчика оселилася думка, що родина будує своє щастя на нещастях інших, що у майбутньому породить серйозний конфлікт між Кендзі і батьком.
Ще у дитинстві Кендзі захопився походами у гори, де він збирав зразки мінералів, за що вдома його прозвали «кам’яний Кен». Хлопчик не вирізнявся міцним здоров’ям, і усвідомлення того, що він наврядчи проживе довге життя, з’явилося у Кендзі досить рано. Напевно, звідси і радість проживання кожного дня, що пронизує всю його творчість.
1914 року юнак потрапляє до лікарні, де закохується у медсестру, але його почуття не знаходять відповіді. Судячи з усього, це була перше і остання закоханість Міядзави – у його творах ми не знайдемо ані слова про емоційні стосунки між чоловіком і жінкою.
1915 року Міядзава поступає до Вищої школи сільського і лісового господарства префектури Моріоко (нині – сільськогосподарській факультет університету Івате), де заповзято береться за навчання. У той самий час Міядзава бере участь у виданні так званого «журналу сотоваришів» «Азалія», який молоді літератури фінансують власним коштом і де Міядзава публікує вперше кілька своїх коротких оповідань і віршів «танка».
1918 року закінчує Вищу школу, після чого поступає в аспірантуру і два роки продовжує навчання і роботу на кафедрі. У Японії тих часів набирали силу націоналістичні настрої, ідеї зміцнення бойової міці країни. У суспільстві і серед молодих людей популярними були військова, політична або торгова кар’єри. Але Міядзава, всупереч очікуванням родини, вибирає інший шлях. Він занурюється у біологію, геологію і астрономію, самостійно вивчає іноземні мови, зокрема, англійську і німецьку, а також захоплюється модною на той час ідеєю універсальної мови «есперанто». Крім того, Міядзава любить класичну музику, збирає платівки. Всім своїм способом життя він демонструє повну зневагу до сімейного бізнесу, який, за традицією, як старший син, має рано чи пізно очолити. Префектура Івате, де народився і мешкав Міядзава, знаходилася осторонь від центральних районів Японії з їхнімі налагоденими торговельними зв’язками і розвинутими сільськогосподарськими технологіями. Пристрастне бажання Міядзави допомогти своїм землякам, прагнення принести себе у жертву заради щастя інших, самовідречення, свідома відмова від шлюбу, сам дух просвітника, який відчував у собі Міядзава, вступали у протиріччя з цінностями, що панували у родині. Конфлікт загострювала і різниця у релігійних переконаннях. Кендзі захопився буддистською школою «Нітірен», яка з давніх давен ворогувала з батьківською школою «Дзьодо», і вважав, що батьківська школа занадто багато уваги приділяє добробуту і матеріальним цінностям на шкоду духовним. Конфлікт розрозстався, врешті-решт 1921 року Міядзава залишає родину і переїжджає до Токіо. Тут Міядзава знайомиться з творчістю поета Сакутаро Хагівара, яке надихнуло його на подальшу літературну діяльність.
Втім перебування у столиці тривало недовго. За вісім місяців від туберкульозу вмирає наймолодша і найулюбленіша сестра Кендзі, і він повертається додому.
Того ж року Міядзава влаштовується вчителем у середню сільськогосподарську школу у Ханамакі. Для учнів він був справжнім ексцентриком, наполягаючи, що навчання має протікати через фактичний, особистий досвід вивчення навколишнього світу. Він часто бере дітей з класу для уроків просто неба, водить їх у прогулянки у поля і гори. Крім того, за ініціативою Міядзави, діти постійно влаштовують театралізовані вистави, сценарії до яких він пише самостійно. Міядзава взагалі багато пише в ці роки – в основному, казки, веселі і сповнені гумору, у яких в алегоричній формі розповідає про світобудову, про геологію і астрономію. У певному розумінні, ці казки можна сприймати як ненав’язливі навчальні матеріали з величезною кількістю природознавчих відомостей і моральних настанов.
Міядзава щиро вважав, що його зусилля можуть допомогти Ханамакі стати одним з найрозвинутішим сільськогосподарських районів Японії. Коли його агрономічні поради не призводили до результатів, він із власної кишені компенсував селянам збитки.
1922 року Міядзава переїжджає на Південний Сахалін. 1926 року він залишає посаду вчителя і до останнього дня вирішує сконцентруватися на покращенні життя бідних селян рідної провінції. Він намагається самостійно займатися землеробством, започатковує нові технології і сорти культур, навіть пише солідну працю (віршовану) під назвою «Загальне введення у мистецтво агрономії». Міядзава створює «Асоціацію селян Расу», їздить по селах з лекціями про культивування рису і роздає власні гроші нужденним.
Така важка робота врешті-решт остаточно підірвала здоров’я Міядзави, який довгі роки страждав на туберкульоз. 1931 року у нього починається плевріт. Останньою справою, за яке береться вже хворий Міядзава, стає створення фірми з виробництва добрив. Але 21 вересня 1933 року Міядзава помер.
Єдиними творами, які було надруковано за його життя, були збірка оповідань «Ресторан у “Дикого кота”» і перша частина поетичного твору «Весна і Асура», їх Міядзава видав власним коштом 1924 року. Єдиний гонорар у розмірі 5 ієн він отримав за публікацію в одному з літературних журналів оповідання «Подорож снігом». Лише після його смерті в його будинку було знайдено величезну кількість рукописів і чернеток віршів, оповідань і казак, кілька сотен поем. Завдяки зусиллям друзів у 1934-1935 роках виходить тритомник Міядзави, і саме тоді Японія по-справжньому відкриває для себе письменника. Згодом виходить вісімнадятитомне видання творів Міядзави, а 1996 року, на честь сторіччя з дня його народження у Японії проходять масові заходи, присвячені життю і творчості письменника – виходять дослідницькі роботи, документальні, художні й анімаційні фільми. Зараз Міядзава – один з найпопулярніших японських авторів, якого видають масовими накладами.

На bookworm!

Where Am I?

You are currently browsing entries tagged with М at bio.