Віктор Шкловський

May 4th, 2010 Comments Off on Віктор Шкловський

Віктор Борисович Шкловський (рос. Виктор Борисович Шкловский) — російський та радянський письменник, літературознавець, теоретики літератури, критик.

Народився 12 січня 1893 року у Санкт-Петербурзі у родині викладача математики, пізніше – професора Вищих артилерійських курсів.
Юність Шкловського пройшла у Петербурзі. Він багато читав, але незважаючи на це, його було виключено з гімназії за погану успішність. Ще гімназістом він почав друкувати свої твори у журналі «Весна». Поступив до Петербурзького університету на філологічний факультет. Одночасно, він вчиться у Художній школі Шервуда.
1916 року став одним з організаторів «Общества изучения теории поэтического языка» (ОПОЯЗ), який поєднав теоретиків формалістичної школи у літературознавстві. Під час Першої світової Шкловський служив в армії на західному фронті у званні унтер-офіцера. Отримав «Знак Отличия Военного ордена святого Георгия», його було поранено.
Жовтнева революція застала Шкловського в Персії. Після поверення на батьківщину, певний час він служить у Червоній армії. За приналежність до партії есерів Шкловському загрожував арешт, і він біжить з країни через Фінляндію до Берліну, де перебуває з 1922 до 1923 року.
До еміграції Шкловський – активний учасник літературного об’єднання “Серапионовы братья” (1921-1922).
1923 року Шкловський знову повертається в СРСР і активно долучається до літературного життя. Його приваблюють ідеї футуризму, і Шкловський зближується з такими видатними представниками цього літературного напрямку як Хлебніков, Кручьоних, Маяковським. Шкловський стає одним з лідерів групи «ЛЕФ», його ідейні і естетичні засади наприкінці 20-х піддає ніщивній критиці ідеологи РАПП, і 1930 року Шкловський вимушений виступити з покоянною статтею «Об одной научной ошибке».
З 30-х рр. Шкловський вимушено переходить до принципів більш широкого соціально-історичного дослідження, займається літературною критикою.
У 60-х роках до літературознавчих робіт Шкловського (особливо, ранніх, 20-х років) виникає несподіване зацікавленість на Заході.
1979 року Шкловський отримує Державну премію СРСР за книжку «Эйзенштейн».
Помер 5 грудня 1984 року у Москві.

Твори

Воскрешение слова, 1914
Свинцовый жребий, 1914
Развертывание сюжета, 1921
Революция и фронт, 1921
«Тристрам Шенди» Стерна и теория романа, 1921
Литература и кинематограф, 1923
Ход коня, 1923
Zoo. Письма не о любви или Третья Элоиза, 1923
О теории прозы,1925
Третья Фабрика, 1926
Удачи и поражения Максима Горького, 1926
Иприт (у співавторстві з Всеволодом Івановим)
Пять человек знакомых, 1927
Техника писательского ремесла, 1927
Гамбургский счет, 1928
Матвей Комаров, житель города Москвы, 1929
Поденщина, 1930
Поиски оптимизма, 1931
Чулков и Левшин, 1933
Повесть о художнике Федотове, 1936
Заметки о прозе Пушкина, 1937
Дневник, 1939
Минин и Пожарский, 1940
О Маяковском, 1940
Встречи, 1944
Заметки о прозе русских классиков, 1955
За и против. Заметки о Достоевском, 1957
Исторические повести и рассказы, 1958
Художественная проза. Размышления и разборы, 1961
За сорок лет. Статьи о кино, 1965
Повести о прозе. Размышления и разборы, 1966
Второй май после октября
В Ясной Поляне
Тетива. О несходстве сходного, 1970
Достоевский, 1971
Эйзенштейн, 1973
Энергия заблуждения, 1981
О теории прозы, 1983
Жили-были
Житие архиерейского служки
За 60 лет. Работы о кино
Искусство как прием
Константин Эдуардович Циолковский
Лев Толстой
Марко Поло
О мастерах старинных
О поэзии и заумном языке
О солнце, цветах и любви
Портрет
Розанов
Сентиментальное путешествие
Созрело лето

На bookworm!

Tagged , ,

Comments are closed.

What's this?

You are currently reading Віктор Шкловський at bio.

meta