Всєволод В. Іванов

July 29th, 2010 Comments Off on Всєволод В. Іванов

Всєволод В’ячеславович Іванов (рос. Всеволод Вячеславович Иванов) – російський радянський письменник, драматург.

Народився 12 (24) лютого 1895 року у с. Лебяжьє, Семіпалатинської губернії у родині сільського вчителя.

Юність Іванова пройшла у Західному Сибіру. Закінчивши сільську школу і провчившися рік у Павлодарській сільськогосподарській школі, Іванов вирішив розпочати самостійне життя і пішов працювати. Спочатку – прикажчиком у крамниці, потім набірником у друкарні, служив матросом, вантажником і навіть цирковим клоуном. Багато подорожував Сибіром, Уралом та Казахстаном, багато читав. За словами самого Іванова «подряд от Дюма до Спенсера и от Сонника до Толстого».

Почав публікуватися з 1915 року з оповідання «Сын осени». Жив в Омську, Кургані, Новоніколаєвську. Був есером, меншовиком. Під час Громадянської війни проходив служби у Червоній Армії. 1921 року переїхав до Петрограду, де йому серйозну допомогу надав Горький. Увійшов до групи пролетарських письменників «Космист». Пізніше — учасник літоб’єднання «Серапионовы братья», до якого, крім Іванова, входили Ніколай Тіхонов, Михаїл Зощенко, Віктор Шкловський, Веніамін Каверін, Михаїл Слонімський та Константін Фєдін. У 1924 переїхав до Москви.

Розчарування у постреволюційній Радянській Росії прозводить до відходу Іванова від політичної ангажованості перших років революції. У своїх творах він все більше уваги приділяє стихійно-іраціональному в людині, схиляється до фантастичного, містифікації, в чому, на думку критики, наближається до таких письменників як Платонов і Булгаков. У 30-ті потрапив під ніщивну критику офіційної літератури за песимізм і відсутність ясного позитивного героя. Як наслідок, багато з творів Іванова побачило світ лише після смерті автора, деякі – лише у посткомуністичні часи.

Під час Другої світової знаходився в евакуації у Ташкенті. Потім працював війсковим кореспондентом для газети «Известия».

За його романами створено фільми «Тафір і Міріам» (1928), «Хабу» (1928). Автор сценарію кінокартини «Олександр Пархоменко» (1942). Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, медалями. Був членом Спілки письменників Росії.

Батько відомого лінгвіста В’ячеслава Всєволодовича Іванова.

Помер 15 серпня 1963 року у Москві.

Твори

Рогульки, 1919
Партизаны, 1921
Цветные ветра, 1921
Бронепоезд 14-69, 1922
Седьмой берег, 1922
Голубые пески, 1922
Возвращение Будды, 1923
Сопки. Партизанские повести, 1923
Чудесные похождения портного Фокина, 1924
Когда расцветает сосна, 1925
Рассказы о себе, 1925
Хабу, 1925
Экзотические рассказы, 1925
Иприт, 1925 (у співавторстві з В. Шкловським)
Бразильская любовь, 1926
Гафир и Мириам, 1926
Пустыня Тууб-Коя, 1926
Бегствующий остров, 1927
Дыхание пустыни, 1927
Последнее выступление факира Бен-Али-Бея, 1927
Тайное тайных, 1927
Гибель Железной, 1928
Особняк, 1928
Кремль, 1929
Микаил-Серебряная дверь, 1929
Путешествие в страну, которой ещё нет, 1930
Повести бригадира М. Н. Синицына, 1931
Повести великих лет, 1932
У, 1932
Обыкновенные повести, 1933
Дикие люди, 1934
Похождения факира, 1934-35
Пархоменко, 1939
Проспект Ильича, 1942 (не виданий)
При взятии Берлина, 1946
Встречи с Максимом Горьким. Воспоминания, 1947
В чудесной Ферганской долине, 1949
Ломоносов, 1953
История моих книг, 1958
Мы идём в Индию, 1960
Хмель, или Навстречу осенним птицам, 1962
Дневники, 1924-1963
Эдесская святыня, 1965
Опаловая лента, 1965
Вулкан, 1968

На bookworm!

Tagged , ,

Comments are closed.

What's this?

You are currently reading Всєволод В. Іванов at bio.

meta