Юрій Іосифович Коваль (рос. Юрий Иосифович Коваль) – радянський і російський письменник, сценарист, художник і скульптор.
Народився 9 лютого 1938 року у Москві. Батько Іосиф Яковлевич очолював кримінальний розшук у Курську, а під час війни працював у Москві у відділі боротьби з бандитизмом. Пізніше його було призначено головою карного розшуку Московської області. Мати Юрія Коваля працювала головним лікарем псіхіатричної лікарні у Поліваново під Москвою. У Поліваново Ковль провів більшу частину свого довоєнного дитинства.
Під час війни родину Ковалей на певний час було евакуювано до Саранська.
1955 року Коваль поступив до Московського державного педагогічного інституту ім. Леніна на факультет російської мови і літератури, який закінчив 1960 року. Перші оповідання Коваля було опубліковано саме в інститутській газеті «Ленинец» у 1956 році, причому за них автор навіть отримав премію у розмірі 50 карбованців.
У 50-ті роки, ще в інституті, Коваль почав займатися у майстерні скульпторів-монументалістів Владіміра Лемпорта, Вадіма Сідура та Ніколая Сіліса, а також у студії їхнього вчителя – Бориса Петровича Чернишева.
Після закінчення інституту Коваля відправили за розподілом до села Ємельяново у Татарії. Там до 1963 року він пропрацював викладачем у школі. Як це часто трапляється у сільськіх школах викладав він багато дисциплін – російську мову і літературу, географію, історію, співи. У 60-ті він активно пише. Втім мало які з цих ранніх віршів та оповідань було опубліковано.
Повернувшися до Москви Коваль знайомиться з Юрієм Домбровським, якому показує своє оповідання «Октябрьские скоро». Домбровському так сподобалося оповідання, що він відніс його до журналу «Новый мир», проте там це оповідання не прийняли.
Лише 1966 року виходять друком перші дитячі книжки Віршів Коваля, які були написано у співавторстві з Леонідом Мєзіновим.
До 1966 року Коваль продовжує працювати вчителем у школі, але вже у Москві. Потім влаштовується на роботу до журналу «Детская литература», та вже за півроку його звільняють. Саме тоді починається його співробітництво з журналом «Мурзилка», де Коваль буде друкувати свої твори до самого кінця свого життя.
Коваля вже багато друкують. Він отримує літературні премії, і вже 1972 року він стає членом Спілки письменників СРСР.
Наприкінці 1970-х за творами Коваля виходить відразу два фільми — «Недопёсок Наполеон III» (1978) та «Пограничный пёс Алый» (1979 год), в обох за кадром звучать його пісні.
Коваль багато подорожує. Особливо його цікавлять глухі куточки і маленькі селища Урала і російської Півночі, де він часто пропадав тижнями, а то й місяцями.
Помер Юрій Коваль 2 серпня 1995 року у Москві&
Твори
Алый (1968)
Приключения Васи Куролесова (1971)
Недопёсок (1975)
Пять похищенных монахов (1977)
От Красных Ворот (1984)
Самая лёгкая лодка в мире (1984)
Полынные сказки (повесть о давних временах) (1987)
Промах гражданина Лошакова (Куролесов и Матрос подключаются) (1990)
Шамайка (1990)
Суер-Выер (пергамент) (1998)
Монохроники (1999)
Куклакэт (2000)