Юрій Віталійович Мамлеєв (рос. Юрий Витальевич Мамлеев) — російський прозаїк, поет, драматург, філософ, засновник літературного напрямку «метафізичного реалізму».
Народився 11 грудня 1931 року у родині професора психіатрії. Закінчив Московський лісотехнічний інститут 1956 року, після чого до 1974 року викладав математику у школі робітничої молоді. З початку 1950-х років активно цікавиться індійською філософією, езотерикою, окультними науками. З 1958 року його московська квартира стає місцем зустрічі для письменників і художників самвидаву. У 60-ті починає літературну діяльність, втім за радянських часів офіційні видавництва відмовлялися друкувати Мамлєєва, тому його твори ходили в самвидаві.
1975 року отримав дозвіл емігрувати до США. Викладав російську літературу у Корнельському університеті. 1983 року переїхав до Франції. Викладав російську літературу та мову у Паризькому інституті східних цивілізацій і мов.
Уперше твори Мамлєєва з’явилися 1975 року у журналах «Новый журнал» та «Третья волна», пізніше підбірка його оповідань з’явилася в альманасі Шемякіна «Аполлон 77», далі були публікації в журналах «Гнозис» та «Эхо».
1991 року Мамлєєву було повернено російське громадянство. Відтоді він живе у Москві та Парижі. Останнім часом викладає курс індійської філософії у Московському державному університеті, публікує роботи у журналах «Вопросы философии» та «Unio mistica».
1993 року Мамлеєв отримав премію ім. Андрія Білого, а 2000 року – Пушкинську премію (Німеччина).
Твори
Изнанка Гогена
Новый град Китеж (спільно з Татьяною Горичевою)
Вечный дом
Шатуны, 1966
Голос из ничто
Последняя комедия, 1992
Судьба бытия (Unio mistica), 1997
Черное зеркало, 1999
Бунт луны, 2000
Блуждающее время, 2001
Россия Вечная, 2002
Мир и хохот, 2003
Другой, 2006
Крылья ужаса
Московский гамбит
Утопи мою голову